Введення воєнного стану в Україні: які сфери можуть зазнати змін?

1. Як введення воєнного стану може вплинути на бізнес в Україні?

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі по тексту – Закон) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть:

використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю (дозволяє залучати будь-яке підприємство для оборонних потреб, при цьому відшкодування збитків та додаткові гарантії такому підприємству не передбачається);

примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка (проводиться попередня оцінка ТЗ, складаються акти приймання-передачі, а також законодавством передбачено можливість відшкодування збитків у зв’язку з виконанням конкретною особою військово-транспортного обов’язку);

регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі; у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян телекомунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв’язку (дозволяється часткове обмеження діяльності таких підприємств);

забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними визначених цим Законом обов’язків та призначати виконувачів обов’язків керівників зазначених підприємств, установ і організацій тощо.

2. Як введення воєнного стану може вплинути на роботу банків?

В період воєнного стану саме Національний Банк України визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку

Відповідно до Постанови правління НБУ від 05.05.2018 року №51 «Про затвердження Положення про організацію готівкового обігу і ведення емісійно-касових операцій у банківській системі» (далі – Постанова) в особливий період основними завданнями уповноважених та залучених банків щодо організації готівкового обігу і здійснення касових операцій в особливий період є:

1) повне і своєчасне забезпечення потреб військових формувань, правоохоронних органів, Держспецзв’язку, підприємств, організацій і населення в готівці;

2) виконання бюджетних доручень щодо безперебійної видачі готівки підрозділам військових формувань, правоохоронних органів, Держспецзв’язку;

3) максимальне залучення готівки з усіх можливих джерел для контролю та прискорення її обігу;

4) сприяння дотриманню суворого режиму економного використання готівки і зміцненню фінансової та платіжної дисципліни;

5) скорочення використання готівки в розрахунках за товари і послуги та введення в разі потреби обмежень на здійснення розрахунків готівкою;

6) документальне оформлення руху готівки в касі банку та повне і своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку;

7) створення безпечних умов роботи з готівкою та її зберігання.

В особливий період Національний банк має право:

1) змінювати критерії зношеності банкнот;

2) зобов’язувати залучені банки здавати готівку до підрозділів грошового обігу в регіонах і уповноважених банків;

3) уводити обмеження на зняття готівки підприємствами, організаціями, фізичними особами-підприємцями та населенням з поточних і вкладних рахунків (п. 37 Постанови).

У випадку введення воєнного стану в Україні або її окремих територіях, якщо і будуть якісь обмеження, то тільки ті, які установить НБУ.

Додатково зауважую, що на своєму офіційному сайті НБУ повідомив, що не бачить ризиків для безперебійної роботи банківського сектору у разі запровадження воєнного стану у зв’язку із останніми подіями.

3. Як введення воєнного стану може вплинути на роботу правоохоронних органів та судів?

У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ст. 10 Закону).

Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Запровадження воєнного стану передбачає посилення роботи правоохоронних органів.

4. Як введення воєнного стану може вплинути на в’їзд на територію України та виїзд за межі України громадян?

Згідно п.6 ч. 1 ст.8 Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

У період воєнного стану може обмежуватись конституційне право громадян право на вільне пересування.

Потрібно знати: нові правила вивозу дитини за кордон

Відповідно до нового Закону України № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» нововведення стосуватимуться одразу двох аспектів: виїзду дитини закордон та нового порядку виплати аліментів.

До цього часу, щоб вивезти дитину за кордон, незалежно від терміну поїздки, потрібно було оформити нотаріальну згоду одного з батьків. Документ мав обов’язково містити маршрут прямування та часові рамки поїздки.

За новими правилами виїхати за кордон разом із дитиною на термін до місяця тепер можливо без нотаріальної згоди одного з батьків за наявності документів, що підтверджують місце проживання дитини з матір’ю або батьком та документів, що підтверджують мету виїзду та термін перебування за кордоном: це може бути довідка з медичного або навчального закладу про участь у конкретному конкурсі, бронювання квитків тощо.

Проінформувати рекомендованим листом про виїзд дитини за кордон доведеться у випадку, якщо відомо місце проживання батька, він не ухиляється від сплати аліментів та належно виконує батьківські обов’язки.

Поїздка разом із дитиною за кордон терміном більше місяця без згоди одного з батьків стає можливою у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів, розмір якої перевищує у сумі сплати аліментів за 4 місяці та 3 місяці, якщо дитина є тяжкохворою або дитина з інвалідністю (у цьому випадку ще потрібно мати довідку, що підтверджує хворобу чи інвалідність). Довідку про заборгованість можна отримати попередньо звернувшись до державної виконавчої служби Мін’юсту або до приватного виконавця.

Окрім вищезазначених нових правил щодо виїзду дитини, прийняті норми закону також  передбачають збільшення відповідальності за невиплату аліментів протягом 6-ти місяців (3-х, якщо дитина хвора): боржника буде притягнуто до суспільно корисних робіт терміном від 120 до 240 годин, за повторне порушення – від 240 до 360 годин, у разі ж ухилення передбачено арешт на 10 діб.

Батьки, які не бажають забезпечити свою неповнолітню дитину, отримають попередження та заплатять штраф у розмірі від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ті ж дії, вчинені повторно протягом року, – від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Крім того, цільове призначення аліментів буде взяте під контроль: органи опіки будуть уповноважені проводити регулярні та позапланові інспекції, аби переконатись, що отримані кошти виділяються на дитину.

 

 

Борги у спадок: зміни до Закону про відновлення кредитування 2018

На початку липня Верховною Радою України було ухвалено законопроект №6027-д. У разі набрання законом чинності, зміни торкнуться як фінустанов, так і позичальників.

Відповідно до нововведень банкам дозволять міняти ставку кредитування протягом дії кредитного договору. Щоправда, банк буде зобов’язаний дати позичальнику 30 днів на роздуми: погодитися з новим відсотком або ж виплатити всю суму боргу за старою ставкою і закрити договір. Якщо обраний другий варіант – на виплату дадуть ще 30 днів. Варто відзначити, що максимум, на який може зрости ставка, повинен бути зазначений при укладенні договору.

Що ж до позичальників, то за новими правилами, якщо останній повернути борг банку не в змозі, обов’язок прикладатиметься на поручителя, навіть якщо закінчився термін давності, або умови кредиту були змінені без повідомлення про це поручителя.

Крім того, існуючий кредитний борг переходитиме у спадок родичам. Наступники померлого позичальника будуть зобов’язані повідомити банку про вступ в спадщину протягом 6 місяців (раніше 12-ти) та переоформити кредит на себе, сплачуючи його і далі за графіком або ж виплатити відразу. Наприклад, якщо особа мала необачність вступити у спадок та отримати майно з певним борговим спадком, вона матиме оформити свідоцтво на спадщину та надати можливість банку провести стягнення на свою користь. У разі відмови погасити борг кредитор матиме право звернутись до суду для арешту майна, яке було отримано за спадщиною.

Варто зазначити, що Закон складений за принципом «зворотної дії», про що і йде мова у прикінцевих положеннях. Він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію. Іншими словами, нововведення будуть розповсюджуватися і на кредити видані раніше 2018 року.

 

Афери з нерухомістю: як не попастись на гачок?

На сьогодні одним із найвіртуозніших та найпродуманіших видів шахрайства є афери у сфері нерухомості, зокрема, це стосується купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна. Не зважаючи на те, що схеми далеко не нові, безліч громадян продовжують ставати жертвами аферистів. Як наслідок – затяжні судові тяжби або взагалі безнадійні кримінальні та судові справи.

При купівлі нерухомості існує велика кількість шахрайських схем, але, не дарма кажуть, “хто попереджений – той озброєний”. Спробую описати найпоширеніші з них.

1. Продаж майна за підробленим дорученням. Довіреність від власника на розпорядження нерухомістю та правовстановлюючі документи підробляються за сприяння нечесних нотаріусів. Об’єкт нерухомого майна продається без згоди власника на декількох підставних осіб, а потім на ринку перепродається “добросовісному набувачу”, фактично жертві. В такій схемі у справжнього власника є всі правові підстави для повернення майна навіть у “добросовісного набувача”, оскільки відповідно до Ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно у тому випадку, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі. Особі ж, яка сплатила кошти за це майно, навряд вдасться їх повернути.

Оскільки зазвичай покупець хоче оглянути майно, яке він купляє, ця схема застосовується до полишеного майна, коли власник помер чи покинув його надовго. Інколи такі випадки трапляються, коли майно передано в оренду, а орендар підробивши документи його продає.

Аби не попастись на гачок, покупцю потрібно уважно перевіряти не лише правовстановлюючі документи, а і з’ясовувати як давно була придбана нерухомість, поспілкуватись з сусідами та інше.

Чим довше відсутній господар – тим привабливіше стає нерухомість для аферистів, і вони вже шукають 101 спосіб оформити право власності на підконтрольних осіб. Доволі часто право власності визнається за такими особами на підставі чи підроблених рішень судів чи в результаті штучного судового спору.

2. Продаж майна за підробленими документами. На даний час майно реєструється в державному реєстрі, і кому воно належить, може пересвідчитись кожен охочий, тому підробка документів є доволі складною схемою. Тим не менш, значна частина майна зареєстрована в комунальних БТІ без відображення в реєстрі прав власності, тому для продажу такого майна потрібно мати оригінали правовстановлюючих документів (свідоцтво про право власності, договір купівлі продажу тощо) та отримати довідку з БТІ про те, що майно дійсно було зареєстровано за цією особою. Ось саме ці документи можуть бути і підробленими.

Аби вберегти себе від такої ситуації, раджу такі правочини вчиняти самостійно у вашого нотаріуса або через юриста перевіряти інформацію в комунальному БТІ.

Схема з підробленими документами спрацьовує, коли зловмисники підроблюють паспорт власника і з цим паспортом (з переклеєною фотографією), підробивши правовстановлюючі документи, продають майно.

3. Квартира з мешканцями. Купуючи квартиру, можна навіть і не здогадуватись, що в ній хтось живе. Бувають випадки, коли зареєстровані в квартирі особи, родичі продавця відмовляються знятись з реєстрації, при цьому фізично вони можуть знаходитись будь-де (у місці позбавлення волі, психоневрологічному диспансері, на військовій службі тощо). У моїй практиці були випадки, коли в проданій квартирі залишалися жити родичі продавця, які хоча і були зняті з реєстрації, виїжджати відмовлялись. Мій клієнт був змушений діяти через суд.

4. Занижена вартість в угоді за домовленістю. Відповідно до діючого законодавства України для посвідчення договору купівлі-продажу квартир, житлових будинків, земельних ділянок та їх частин/часток обов’язково виготовляється оцінка такого майна з визначенням цілі оцінки – для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства. Бажання зменшити податкове навантаження через оформлення купівлі нерухомості за значно заниженою ціною також може бути небезпечним. У випадку визнання таких правочинів  недійсними покупець має право отримати назад лише сплачену суму, але цей ризики має більше значення у випадку придбання так званої ризикованої нерухомості – майно придбане з прилюдних торгів, майно продане банком у зв’язку з несплатою боргу боржником, майно щодо якого ідуть судові спори тощо.

5. Продаж майна з попереднім створенням юридичних проблем. Трапляються випадки, коли продавець завчасно готується до збагачення шляхом укладання правочинів з “юридичними дефектами”. Українське законодавство та судова практика, як я вже пояснював, дозволяє власнику майна, у якого воно вибуло поза його волею, витребувати майно навіть від добросовісного набувача. У зв’язку з цим справжній власник продаючи майно перший раз закладає завчасно юридичні проблеми – не отримано згоду органу опіки і піклування, не отримано згоди дружини, підробка довіреності на продаж, не знято іпотеку тощо. Після такого продажу “жертва” купляє майно на ринку, а власник починає його витребувати пославшись на завчасно заготовлені “проблеми”.

Був випадок, коли власник майна сприяв його продажу через прилюдні торги, які проводились на підставі виконавчого напису нотаріуса виданого за заявою банку, а потім у судовому порядку без участі покупця визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню і пред’явив позов про витребування майна від добросовісного набувача. Суд позов задовольнив.  Зараз справа переглядається у Верховному Суді.

6. Підміна. Великою популярністю користується схема, коли покупцю демонструється одна квартира, а у дійсності шахраї оформлюють документи купівлі-продажу зовсім на іншу. Зазвичай, для такого обману аферисти примудряються навіть замінювати номера квартир у під’їзді на момент проведення огляду житла.

Одним з видів підміни можна назвати і паралельну реєстрацію майна, створення “клонів”, коли одне і те саме майно реєструється на те саме майно і продається. Наприклад, у власника є право власності на будівлю площею 1000 кВ м за адресою Хрещатик, 10, а зловмисники на підставі підроблених документів реєструють право власності на нежитлове приміщення площею 990 метрів по вул Хрещатик, 10 і його продають. Потім доводь, хто з цих власників є законним господарем існуючого майна.

7. Аванс за придбання – найпростіша схема. Нечистий на руку продавець домовляється з покупцями про купівлю-продаж, отримує аванси та зникає.

Що робити, аби захистити свої капіталовкладення у нерухомість? Зазначу, що бути уважним вже чимало. Перед внесенням задатку потрібно ретельно перевірити усі можливі правовстановлюючі документи, попередні правочини, наявність судових спорів. Важливе значення для порядку здійснення купівлі-продажу нерухомого майна на території України має сімейний стан покупця та продавця. Так, якщо покупець або продавець перебуває у шлюбі на час посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна обов’язковим є надання згоди іншого з подружжя покупця чи продавця на укладання такого договору. Відповідно до частини 3 Ст. 65 Сімейного кодексу України згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Важливо також  перевірити чи зареєстровані особи, в тому числі і малолітні діти, в квартирі, яку ви плануєте придбати; технічну документацію на об’єкт; наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги. Якщо психологічний стан продавця викликає сумніви, досить поширеною практикою перед підписанням правочину є огляд продавця психіатром.

Будьте обачними та безпечних вам інвестицій!

 

Джерело: КиевВласть

Роман Титикало – заслужений юрист України!

Керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери” Роман Титикало отримав почесне звання “ЗАСЛУЖЕНИЙ ЮРИСТ УКРАЇНИ”.

Нагороду присвоєно згідно з Указом Президента України №188/2018 за вагомий особистий внесок, трудові здобутки та високий професіоналізм.

 

 

Роман Титикало отримав звання Заслужений юрист України

Президент України Петро Порошенко присвоїв почесне звання Заслуженого юриста України депутату Київської обласної Ради VII скликання Роману Титикало.

Про це стало відомо з тексту Указу Президента України №188/2018 від 27 червня 2018 року.

Джерело: КиевВласть

 

Нові державні будівельні норми 2018. Що зміниться?

З 1 вересня 2018 року наберуть чинності нові державні будівельні норми (ДБН) №5/2018, затверджені Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Набирають чинності одразу три нових ДБН: «Планування і забудова територій», «Вулиці та дороги населених пунктів» та «Будинки і споруди. Заклади освіти».

Змінений ДБН В.2.2-3:2018 «Планування і забудова територій» передбачатимуть введення максимальної щільності забудови. Тобто багатоповерхівки, які перевищують 12 поверхів, займатимуть не більше 30% одного гектара, 5-8 поверхівки – не більше 40%, для 4-поверхвових будинків така цифра не має перевищувати 45%.

Нові державно будівельні норми мають також обмеження щодо висотності будинків в залежності від розміру населеного пункту. Так, в містах з населенням до 50 тис. осіб будинки не зможуть бути вище трьох поверхів, в більших 100-150 тис. осіб – вище 9-ти поверхів, і лише в великих містах буде дозволено будівництво житлових будинків вище 20 поверхів. Крім того, у ДБН вводяться поняття обмежувальних ліній «зеленої», «блакитної», «жовтої». «Зелена» є обмеженням для забудови у парках та рекреаційних зонах, «блакитна» стосуватиметься обмеженості висотності будинків у населених пунктах, «жовта» – обмеження забудови щодо безпеки евакуації.

Безперечною перевагою нових ДБН є висування вимог щодо забезпечення безперешкодного під’їзду пожежних машин до житлових будинків. З набранням чинності будівельних норм розміщення паркінгів на території житлових комплексів буде заборонено. Натомість запропонована альтернатива – підземний паркінг та відкриті майданчики на допустимій відстані 300-500 м. від будинку.

У ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» передбачено створення безбар’єрного проїзду для осіб з інвалідністю (зниження в окремих місцях бордюрів для заїзду і з’їзду, доріжки для інвалідних колясок), острівців безпеки на нерегульованих пішохідних переходах, огородження відбійниками зупинок громадського транспорту, заборону автопарковок на дорогах і тротуарах.

Нарешті, ДБН, що стосуються шкіл і дошкільних установ, висувають вимоги до зниження енерговитрат на їх обігрів за рахунок утеплення, встановлення приладів автоматичного регулювання обігріву, а також площі на одного учня – відтепер мінімум 3 кв.м. З 1 вересня відповідно до нових будівельних норм на перших-других поверхах житлових будинків зможуть розміщатися дитячі садки та ясла, розраховані на 120 дітей.

 

Село Забір’я не буде об’єднуватися в Боярську ОТГ – рішення суду

Редакція Громада Київщини вирішила з’ясувати у юриста Романа Титикала, чому Забір’я виступає проти децентралізації й не бажає об’єднуватися з іншими населеними пунктами в одну громаду і чи можуть інші громади розраховувати на те, що виграють суди, якщо не згодні з рішеннями своїх рад.

Громада Київщини: Що таке об’єднані територіальні громади (далі – ОТГ), та чому наразі так актуально їх створення?

Роман Титикало: В Україні пройшли вже кількасот виборів до ОТГ, але для багатьох людей залишається незрозумілим, що це таке і навіщо вони потрібні. Вибори до ОТГ стали справжнім випробуванням для громад.

5 лютого 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад», у який вже вісім разів вносились зміни. Відповідно до цього закону було розпочато процес об’єднання суміжних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Фактична суть реформи – передати більше можливостей людям порядкувати у своєму місті чи селі. Керівництво ОТГ ближче до простої людини, ніж керівництво районів, які існували та існують досі. Це плюс, оскільки дії влади матимуть прозоріший характер, а скарги чи пропозиції населення дійдуть до компетентних керівників. З іншого боку, ОТГ більша за громаду «старого зразку» та має територію і повноваження, які дозволяють думати про залучення інвестицій, приваблення туристів і розвиток місцевої інфраструктури.

Здається, така система вигідна всім: чиновники вищого рівня не будуть займатися тим, в чому вони часто не розбираються, а місцеві органи отримують простір для роботи. Звісно, з цими можливостями приходить і відповідальність: як урядуєш своєю громадою, такою вона і буде.

Але у всього доброго, якщо воно потрапить у невмілі руки, можуть бути і негативні наслідки. Так сталось в селі Забір’я Київської області.

Редакція: Що саме стало причиною конфлікту щодо створення Боярської ОТГ?

Роман Титикало: Громада села Забір’я звернулась до мене з проханням допомогти захистити їхні права, оскільки без позитивних рішень громадських слухань депутати Забірської сільської ради проголосували за об’єднання села Забір’я  з містом Боярка Київської області в ОТГ.

 

Повну версію інтерв’ю читайте за посиланням.

Відкрито шлях для забудовників: ДПТ і плани зонування вже не потрібні

Ще 2011 року було прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон № 3038). Документом було передбачено, що в разі, якщо немає плану зонування або детального плану території (ДПТ), передачу (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним і юридичним особам для містобудівних потреб заборонено (ч. 3 ст. 24 Закону № 3038). Тобто було введено мораторій на відведення ділянок для будівництва, якщо містобудівної документації (ДПТ або плану зонування) немає. Навіщо введено цей мораторій? Його метою було стимулювати органи місцевого самоврядування для оновлення містобудівної документації – насамперед через прийняття нових генпланів. Метод стимулювання було обрано досить простий: нема містобудівної документації (в ідеалі плану зонування для всього міста або села, або принаймні ДПТ для кварталу) – надати землю міста для будівництва – зась.

Якщо Закон № 3038 запрацював із 12 березня 2011 року, то мораторій остаточно набрав чинності трохи пізніше. Оскільки відповідальність розроблення містобудівної документації покладалась на місцеві ради, то, на думку законодавця, такий крок потребував більше часу. Через це введення в дію мораторію, передбаченого ч. 3 та 4 ст. 24 Закону № 3038, спочатку відклалося до 2013 року, а потім до 2015 року.

Урешті з 1 січня 2015 року було офіційно заборонено надання земельних ділянок для містобудівних потреб, якщо для відповідної території не розроблено плану зонування території або детального плану території. Розробка ДПТ – це свого роду компроміс, який передбачали для застосування за відсутності адекватного генерального плану з планом зонування. Як і будь-який компроміс такий підхід не є ідеальним, адже метою розробників Закону № 3038, до яких належать автори цих рядків, було стимулювання якнайскорішого прийняття генеральних планів – єдиного містобудівного документа, що дає змогу забезпечити сталий розвиток міста відповідно до потреб громади. ДПТ лише має уточнювати положення генерального плану населеного пункту та визначати розвиток певної частини території, а відповідно не може за визначенням враховувати потреби розвитку всього міста або містечка. Такі вимоги діяли протягом останніх трьох років, що попри запеклу та постійну критику дало змогу отримати оновлені генплани багатьом населеним пунктам. Чому діяЛИ? Здається, рішення ж ніхто не скасовував і концепція підтримки сталого розвитку громад через оновлення містобудівної документації жодної ревізії не зазнавала.

1 березня 2018 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в нафтогазовій галузі», яким передбачила зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме до ч. 3 ст. 24, яка тепер набула дещо іншого сенсу.

Дивіться самі:

«У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:

1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;

2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;

3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв’язку);

5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;

6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об’єктів.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка:

розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);

віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення».

Що відбулося: згаданим вище законом, який, до речі, непомітно для широкого загалу набрав чинності 1 квітня 2018 року встановлено розлогий перелік винятків від дії містобудівного мораторію. Тепер відповідно до внесених змін ДПТ або план зонування все ще будуть потрібні, але цього разу законодавці передбачили деякі винятки, за яких фактично можна обійтись і без них. Відповідно до нової редакції Закону власник нерухомого майна (будівлі або споруди) може отримати під забудову земельну ділянку, на якій знаходиться його будівля або споруда без необхідності розробляти ДПТ або план зонування, тобто фактично за відсутності містобудівної документації. Утім, дія винятків є обмеженою для випадків розташування ділянки в зелених зонах або внутрішньоквартальних територіях. Припустімо, є квартал житлової забудови, зведений ще за радянських часів, де є продуктовий магазин або кафе. Забудовник хоче без розробки ДПТ викупити таку чи будь-яку іншу споруду (магазин, кафе, пункт склотари, трансформаторну підстанцію, індивідуальний житловий будинок тощо) та отримати земельну ділянку в оренду під будівництво. Після цього отримати містобудівні умови, запроектувати й збудувати багатоквартирний житловий будинок на місці пункту склотари. Ідеться про так зване ущільнення забудови або «точкові» забудови, які на сьогодні викликають неабиякі нарікання громадськості. Для таких випадків розташування ділянки у внутрішньоквартальних територіях мораторій продовжує діяти, і без розроблення ДПТ навіть зараз не обійтися.

Крім того, червоне світло мораторію є досі ввімкненим для земель природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення, певних видів рекреаційного та лісогосподарського призначення.

В інших випадках, передбачених light версією мораторію, відведення земельних ділянок для містобудівних потреб, для девелоперів починає мерехтіти зелене світло. Тож хто перший і де саме спробує скористатись таким зеленим світлом у своїх інтересах, і чи не буде це шкодити інтересам громад? Прогнозуємо, що риторичне питання буде вирішено на практиці дуже скоро.

Керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери” Роман Титикало та адвокат, партнер ЮФ «KPD Consulting», Владислав Кисіль для ЮрЛіга.

Верховний Суд: «Суду слід розрізняти факти та оціночні судження»

Справа, в якій інтереси позивача представляв керуючий адвокатського бюро «Титикало та партнери» Роман Титикало, завершилась перемогою у Верховному Суді.

Так, позивач звернувся до суду з позовом до Автора та інтернет видань про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем було поширено на веб-сайтах інтернет-видань недостовірну інформацію стосовно нього, яка не відповідає дійсності, є неправдивою та недостовірною. Ураховуючи наведене позивач просив суд визнати її недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації.

Суд першої інстанції позов задовольнив повністю, а суд апеляційної інстанції його змінив, задовольнивши лише частково та вказавши, що частина фраз є оціночними судженнями, а тому вони не можуть бути спростовані.

Верховний Суд з рішенням суду апеляційної інстанції не згодився та рішення апеляційного суду частково скасував (в частині вимог в яких було відмовлено в позові), а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції при цьому зробив такі доволі цікаві висновки:

«Апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, навівши оспорювань позивачем поширену відносно нього інформацію, формально і узагальнююче вказав, що вони є вираженням суб’єктивної думки і поглядів автора статей про особу Позивача та містять у собі виключно оціночні судження.

При цьому апеляційний суд: не дав окремо кожному із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також у їх взаємозв’язку належної правової оцінки; не зазначив, якими доказами, поданими відповідачами, ці обставини підтверджуються; якими доказами, поданими позивачем, вони спростовуються; не встановив, чи наведені в інформації обставини існували взагалі; не проаналізував чи можливо перевірити їх на предмет відповідності дійсності та чи вони фактичним твердженням;  фактично самоусунувшись від вирішення справи у цій частині та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»)».

З рішенням суду можна ознайомитись за посиланням.