Щодо спадкування
нерухомості

У межах даної статті розкриті особливості спадкування об’єктів самочинного будівництва, а також проаналізовано проблеми реалізації права на спадкування в умовах невизнаного воєнного стану.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від спадкодавця, до інших осіб – спадкоємців. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК право власності новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, з аналізу ст. 331 ЦК видається, що особа може бути власником об’єкта будівництва, якщо відповідний об’єкт побудований у визначеному законом порядку.

У разі, якщо об’єкта нерухомості побудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, така нерухомість є об’єктом самочинного будівництва. За загальними умовами особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. І лише в певних випадках право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.

Із наведеного вище вбачається, що для спадкування права власності на об’єкт самочинного будівництва особі варто докласти чимало зусиль.

Згідно з п. 6 постанови пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року № 6 право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз’яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

У п. 7 постанови пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 зазначається, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов’язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Проте, як роз’яснив у своєму листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК): якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

При цьому, слід зазначити, що якщо особа звернулась до суду із вимогою визнати право власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості, але померла, спадкоємець такої особи може захистити своїх інтереси та права у порядку процесуального правонаступництва на будь-якій стадії цивільного процесу (ст. 37 ЦПК).

Якщо ж спадкодавець не вживав заходів щодо легалізації самочинного будівництва, то задля захисту прав та інтересів спадкоємця варто звертатись до суду із позовом про визнання за спадкоємцем права власності на самочинне будівництво у порядку спадкування, але не з вимогою про визнання права власності на об’єкт нерухомості.

Відповідачем у справі про визнання права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво повинна бути відповідна місцева рада, до компетенції якої належить вирішення питання щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад. Органи місцевого самоврядування, БТІ (територіальні органи міністерства юстиції України), інспекції архітектурно-будівельного контролю можуть залучатись у якості відповідачів, якщо спадкодавець за свого життя або спадкоємці звертались до зазначених органів в межах їх компетенції та отримали відмову у вчиненні певних дій або мала місце бездіяльність цих органів.

У випадках якщо у спадкодавця були відсутні документи, що підтверджують право власності на об’єкт нерухомості, або відсутня державна реєстрація права власності, спадкоємець повинен надати суду докази обґрунтованості відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкоємець вправі успадкувати право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

У разі, якщо у спадкодавця були відсутні документи про відведення земельної ділянки під забудову, у переважній більшості випадків суд визнає будівництво самочинним, відмовляє у визнанні права власності на нього в порядку спадкування і визнає право власності на самочинно зведений об’єкт за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій ця будівля розміщена. Тоді, як уже зазначалась із врахуванням п. 7 постанови ВСУ від 30.05.2008 року № 7, до складу спадщини спадкоємця входить право на відшкодування витрат на будівництво, а у разі знесення самочинного будівництва – ще обов’язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Слід зазначити, що якщо у спадкоємців є акт відведення земельної ділянки під забудову, дозволи на забудову, проте об’єкт не було введено в експлуатацію за життя спадкодавця, таке будівництво не може визнаватись самочинним, воно є незавершеним.

Таким чином, аналіз судової практики свідчить про задоволення позовних вимог осіб про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Тому, головне – не боятись захищати свої права та інтереси.

Окремо варто зазначити, що набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спадкування» від 12.02.2015 року № 189-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також постановою КМУ від 15.04.2015 року № 210 затверджено «Порядок реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі».

Відтепер задля забезпечення реалізації права на спадкування у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, у якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, або місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна знаходиться на окупованій території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Однак, із прийняттям даного Закону створюється нова проблема: у разі пред’явлення «недобросовісним» спадкоємцем на території України свідоцтва про смерть, виданого органами самопроголошених республік – Донецької чи Луганської, та органами АР Крим, і подальшого визнання такого свідоцтва як підстави для спадкування «недобросовісним» нотаріусом існує ризик незаконного переходу права власності на об’єкти нерухомості.

Підсумовуючи зазначене, варто зазначити, що вищенаведеними прикладами не обмежується коло питань, які виникають під час спадкування нерухомості. Тому, відповідальні власники майна повинні турбуватися про наявність всіх необхідних документів, щоб не втратити майно для своїх спадкоємці, а спадкоємці повинні застосовувати всі законні способи захисту своїх прав.

Титикало Р.С. – керівникАБ «Титикало та партнери»

Сілкова А.О. – юристАБ «Титикало та партнери»