Справа, яку вели адвокати адвокатського бюро «Титикало та партнери», завершилась перемогою у Верховному Суді.

Клієнтом бюро виступило приватне підприємство, на яке було подано позов Державною екологічною інспекцією в місті Києві. Підставою для позову стало порушення природоохоронного законодавства щодо охорони та утримання зелених насаджень, які були зафіксовані інспекцією на місті будівельних робіт, де генеральним підрядником був відповідач. Позив містив вимогу на матеріальне відшкодування завданих збитків у розмірі 123 тис.грн.

Суд першої інстанції – Господарський суд міста Києва позов задовольнив, обґрунтовуючи, що відповідачем не було доведено відсутність вини у завданні шкоди навколишньому середовищу. Однак судом першої інстанції не було взято до уваги, що суб’єктом правопорушення вказаного екологічною інспекцією в акті перевірки, згідно законодавства, є замовник будівництва, а клієнт виконував функції лише генерального підрядника у рамках діючого між ними договору підряду.

Для захисту клієнта адвокатами адвокатського бюро було подано апеляційну скаргу, яку задовільнив Київський апеляційний господарський суд та у позові екоінспекції відмовив. Справа переглядалась Вищим господарським судом України, який її направив на повторний апеляційний розгляд через неповідомлення третіх осіб про слухання.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд, повторно відмовив у задоволенні позову екоінспекції. Суд дійшов до висновку, що клієнт адвокатського бюро «Титикало та партнери» не є суб’єктом порушення вимог природоохоронного законодавства, оскільки не є забудовником та замовником будівництва.

Складність захисту в даній категорії справ полягає в тому, що суди тягар доказування повністю покладають на відповідача, посилаючись на пункт 1.6. роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 27.06.2001 № 02-5/744, відповідно до якого вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 ЦКУ).

Адвокати адвокатського бюро «Титикало та партнери» доказали суду, що саме позивач повинен довести наявність порушення законодавства, протиправну поведінку конкретної особи та причинний зв’язок між цією поведінкою та порушенням, а відповідач лише повинен довести відсутність умислу або необережності, тобто вини.

З рішенням  Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням – http://reyestr.court.gov.ua/Review/72245114