Як закласти фундамент власного успішного бізнесу

Чимало людей хотіли чи хочуть започаткувати власну справу. Більшість з нас лякає багато підводних каменів, ризики та юридичні аспекти. Страх невдачі багатьох відділяє від того, щоб займатися улюбленою справою й отримувати за це кошти. Тож я вирішив описати тонкощі відкриття свого бізнесу та розглянути основні юридичні формальності, про які варто знати, якщо ви таки наважилися започаткувати власну справу. 

Насамперед, варто знати, що діяльність малого та середнього бізнесу  регламентується Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні».

Відтак, малий і середній бізнес в Україні може здійснюватися в декількох організаційно-правових формах: фізична особа-підприємець або юридична особа. Найрозповсюдженіші форми юрособи — товариство з обмеженою відповідальністю та приватне підприємство. Можуть використовуватись й більш складні організаційні форми — публічне та приватне акціонерні товариства.

Реєстрація фізичної особи в якості підприємця і будь-якої іншої юридичної особи, тобто суб’єкта підприємницької діяльності, здійснюється Державним реєстратором у Центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), реєстраційну дію також може виконати нотаріус. Або ж це можна зробити у додатку «Дія» онлайн, якщо ви реєструєте фізичну особу-підприємця. 

Зауважу, що у зв’язку із реформою децентралізації у багатьох громадах (здебільшого там, де є політична воля керівників) з’являються нові Центри надання адміністративних послуг. Наприклад, на сайті Київської ОДА є перелік ЦНАПів в населених пунктах області (http://koda.gov.ua/administrativni-poslugi/). Звичайно, диджиталізаціі в нашій державі просувається не так швидко, як хотілось би, але все ж маємо майданчики, завдяки яким можна зекономити свій час. Так, на Єдиному державному порталі адміністративних послуг можна отримати таку послугу онлайн (my.gov.ua).

Після реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності Державний реєстратор зобов’язаний подати відразу інформацію про новоствореного підприємця до податкових і пенсійних та органів соціального страхування. Тобто зайвих кроків, відтепер, робити не потрібно.

Чи не найважливішим питанням є сплата податків. Важливо знати, як оподатковується в Україні малий та середній бізнес. Так, фізичні особи-підприємці (перукар, продавець, майстер з ремонту взуття чи годинників), які не мають найманих працівників та мають річний дохід до 1 млн гривень сплачують щомісячний податок лише за себе. Сума не повинна перевищувати 10% від прожиткового мінімуму. Це — І група платників єдиного податку. ІІ група — це підприємці, котрі здійснюють підприємницьку діяльність з надання послуг, в тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню. Річний дохід у них повинен досягати 5 млн гривень, а кількість найманих працівників не перевищувати 10 осіб. В такому випадку бажано відкрити рахунок для здійснення безготівкових операцій. Вони сплачують податок у розмірі до 20% мінімальної заробітної плати. До ІІІ групи платників єдиного податку відносять фізосіб-підприємців та юросіб із щорічним доходом у понад 7 млн гривень та необмеженою кількістю працівників. Податкова ставка становитиме 3% та 5% доходу для фізичних і юридичних осіб відповідно. І остання IV група — це сільськогосподарські виробники, в котрих частка с/г виробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%, мають достатньо велику кількість працівників. Для них розмір ставок податку залежить від категорії (типу) земель, їх розташування. 

І останнє, що варто знати — це вчасне подання фінансової звітності щодо ведення бізнесу. Таку звітність приймає податковий орган. Подається щорічний баланс та квартальні декларації. Зараз це робити дуже просто. Є певні програми, що дозволять вам подати фінансову звітність вчасно та швидко. Або можна звернутися за послугою до фахівця.

З власного досвіду скажу — не потрібно боятися вже сьогодні закласти фундамент власного успішного бізнесу! Адже ви матимете шанс вибрати свою нішу і досягати в ній успіху. Не бійтесь конкуренції та перешкод, а з ентузіазмом і турботою про клієнта робіть свою справу, зважуйте ризики і завжди удосконалюйтесь — і все вдасться. Перевірив на собі!

Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро«Титикало та партнери», Заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради

Опубліковано на сайті інформагенства «КиевВласть»

Що потрібно знати про ринок землі власникам паїв

Роман Титикало: Що потрібно знати про ринок землі власникам паїв

Україна володіє більше 60 млн га земель (6% від усієї території Європи), 42 з яких– це сільськогосподарська земля (8% всіх світових запасів). Україна залишається однією з останніх країн Європи, де немає ринку земель аграрного призначення. Це – велика економічна та правова проблема,бо власники землі позбавлені права та можливості  нею розпоряджатися, ні продавати, ні вносити в заставу в банк чи у статутний капітал підприємства.

Мораторій значно занижує вартість землі, агровиробники орендують її за ціною, нижчою за реальну вартість, часто спекулюючи та недоплачуючи її власникам. Часто оренда паїв має відтінок рейдерства та не закріплена жодним документом. Це досить поширена практика, особливо, коли земля не приватизована, а власником паю є старенькі бабуся чи дідусь. Окрім того, орендарі, як правило, не вкладають в чужу землю, що спричиняє зниження родючості ґрунтів. Плюс до цього, земля є основним ресурсом надходження коштів до місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів складаються з земельного податку, частини податку на доходи фізичних осіб (від оренди паїв) і єдиного податку четвертої групи оподаткування. Всі ці три податки залежать від ціни на землю. І, відповідно, якщо вона нижча через мораторій, то і доходи менші.

В березні минулого року Верховна Рада ухвалила Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення (№2178-10), знявши таким чином двадцятирічний мораторій. Документ вносить зміни до інших нормативних актів, насамперед, – до Земельного кодексу України. Ринок землі в Україні стартуватиме вже з 1 липня 2021 року.

Аналізуючи міжнародний досвід, ринок повинен бути з мінімальними обмеженнями. Адже вони нічого, крім корупції, в економіці не створюють. Краще використовувати м’які способи регулювання: оподаткування та обмеження на концентрацію. В Україні використання земельних ресурсів контролює Держгеокадастр, для контролю обмеження на концентрацію як власності, так і використання землі в одних руках,і снує Антимонопольний комітет України. На мою думку, додаткових органів створювати не потрібно.

Відтак, від липня цього року, якщо у вас є пай чи земельна ділянка, ви можете її продовжувати надавати в оренду, продати, якщо вона вам не потрібна, або взяти кредит в банку і створити своє виробництво на цій землі.

Разом з тим, договори оренди не припиняють своєї дії при зміні власника паїв. Якщо договір було укладено на 10 років – він працюватиме 10 років незалежно від того, чи зміниться власник землі.

Хочу звернути увагу, що в Україні діє Закон України «Про оренду землі», який має певні штучні обмеження, а саме встановлює (ч. 3 ст. 19 Закону), що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Отже, якщо власник має діючий договір оренди землі, то він має певні штучні обмеження по продажу. По-перше, договір оренди після продажу не втрачає юридичну силу, а по-друге, власник зобов’язаний запропонувати купити землю в першу чергу орендарю.

Отже, варто знати власникам паїв, що орендарі мають переважне право викупу землі. Якщо власник землі захоче продати, то від зобов’язаний у першу чергу запропонувати купити орендарю, а вже потім виходити на ринок.

Переважним правом на викуп землі також можуть користуватися люди, які мають «право постійного користування» чи «право довічного успадкованого володіння» земельними ділянками державної й комунальної власності. Або, якщо вони переоформили таке «постійне користування» як оренду. Закон дає їм змогу купити цю землю без торгів і ще й з розстрочкою платежу до 7 років.

Відповідно до Закону «Про оббіг земель сільськогосподарського призначення», до 2030 року мінімальна ціна на землю не може бути нижчою за нормативно-грошову оцінку (НГО). З 1 липня 2021 НГО буде потрібна ще й як показник мінімальної вартості земельної ділянки при продажу.

Кінцева оцінка залежить від місцезнаходження ділянки, її якості та інших факторів. Тому, якщо в вашому селі оцінка нижче, ніж у знайомих у сусідньому, то це не привід думати, що вас обманюють. Просто місцезнаходження і якість вашої ділянки, і ділянки знайомого можуть відрізнятися.

Для всіх розрахунків потрібно отримати витяг про НГО земельної ділянки. Наразі замовити витяг можна онлайн. Для цього потрібно зайти на Публічну кадастрову карту, ввести кадастровий номер своєї ділянки та обрати замовлення витягу у вікні інформації про земельну ділянку. Щоб отримати витяг, потрібно зареєструватися через електронну адресу, або ж мати електронний цифровий підпис.

11 січня 2020 року Держгеокадастр опублікував показники, відповідно до всеукраїнської нормативної грошової оцінки. Вартість землі після впровадження ринку землі становитиме від 1 тис. до 3 тис. $ за гектар, в залежності від регіону. Найдешевша в Житомирській і Рівненькій областях, а найдорожча – в Черкаській і Чернівецькій. В Київській області вартість становитиме в межах 1-1,5 тис. $ за гектар. Після відкриття ринку землі, вартість с/г ділянок не може бути нижчою за вище вказані показники НГО.

Звичайно, півтори-дві тисячі доларів за гектар – ціна зовсім не висока. До прикладу, в Німеччині вартість землі становить більше 32 тис. за 1 гектар, в Чехії та Австрії – 42 тис. за га, у Швейцарії – в межах 70 тис. за гектар, в сусідній Польщі гектар с/г землі вартує близько $ 10 тис., в Румунії – близько $ 6 тис./га.

Так, існує ризик, що в умовах кризи прийнятий закон призведе до продажу селянами своїх паїв дешевше, ніж це було би за інших умов. Хоча, лише 15% власників паїв мають намір відразу виставити на продаж свої земельні наділи. Варто розуміти, що ціна буде зростати, зараз дуже гарний період для вкладень у землю. В Україні ріст ціни прогнозується вже після того, як ділянки с/г призначення дозволять купувати юридичним особам. Тому продавати землю одразу після відкриття ринку – справа не найкраща, але особиста. По-перше, діятимуть у звичному режимі попередні договори оренди, а по-друге, це дасть можливість уникнути спекуляцій і заниженню її вартості через значну пропозицію. Я б радив спочатку привести до ладу документи на право власності, договори з орендарями, які дотепер оброблять землю пайовиків, зрозуміти, скільки на даний час вартує ваша земля і скільки коштуватиме через певний час.

Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери”, заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради

Нові суди відповідно до змін адміністративно-територіального устрою запрацюють не раніше 2022 року

Адміністративно-територіальна реформа, що наразі триває в Україні, окреслює чітку необхідність до територіальної реформи судів. І тут постають значні проблеми. Адже суть змін полягає в значному скороченні кількості районів, а відтак, і скороченні кількості судів. Зараз вимальовується досить складна ситуація, що загрожує значними ризиками, котрі несе зі собою реформа та непродумані механізми її реалізації.

Багато питань щодо функціонування і роботи судової системи в межах новостворених районів та відповідно підсудності справ тим чи іншим судам виникла після прийняття Верховною Радою України Постанови від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів». Зараз більшість населених пунктів увійшли до інших районів, ніж це було до адміністративно-територіальної реформи. Проте, на сьогодні відсутні правові механізми, які врегульовують питання зміни системи місцевих судів на території України у зв’язку із утворенням (ліквідацією) районів.

Слід врахувати, що зміна адмінтерустрою не означає автоматичної зміни системи судоустрою. Згідно ст. 125 Конституції України та ст.19 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Разом з тим, частина перша статті 17 Закону передбачає, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Відтак, на сьогодні виникає така ситуація, коли в межах одного району буде функціонувати кілька судів або навпаки територія, яка охоплювалася одним судом, може ввійти до кількох районів.

Наприклад, до реформи Київська область поділялася на 25 районів, з яких нині залишилося лише 7 і створено 69 об’єднаних територіальних громад. Наразі в області існує 28 місцевих (районних, міських і міськрайонних) судів.Виходячи з того, що районні суди прив’язані територіально до районів, кількість яких суттєво скоротилася, причому це скорочення відбулося не об’єднанням раніше існуючих, а новим поділом території. Так, одна частина Києво-Святошинського району потрапила до меж Обухівського, друга частина – до Фастівського, а третя – до Бучанського районів. Тому простим об’єднанням районних судів справі зарадити не вдасться. Схожа ситуація в усіх областях держави.

Не може бути реалізована концепція територіального реформування судів, затверджена Указом Президента України 2017 року, оскільки в ході ухвалення нового адміністративно-територіального устрою межі районів змінилися не так, як це передбачалося в 2017-му. На мою думку, Концепція має бути переглянута і відкоригована у відповідності із затвердженим територіальним устроєм. Слід також врахувати вирішення величезної проблеми українських судів – кадрового забезпечення, штатної чисельності суддів, що не відповідає потребам людей, і часу розгляду справ. Адже зараз порушується принцип права доступу людини до правосуддя, можливість захистити свої права в суді.

Наразі ми маємо ситуацію, коли діють районні суди вже неіснуючих районів. Щоб виправити це, законодавець вніс зміни до закону «Про судоустрій та статус суддів» щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв’язку із утворенням (ліквідацією) районів», якими передбачено, що відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження в межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності постановою про утворення та ліквідацію районів, але не пізніше 1 січня 2022 року. Тобто нові суди запрацюють лише через рік.

Структура районних судів зміниться відповідно до структури новоутворених районів. Замість районних судів буде створено мережу окружних місцевих судів. Не виключено, що їх буде більше, ніж районів, виходячи з умов транспортного сполучення та інфраструктури, а також передбачена можливість їх функціонування в декількох приміщеннях.

Ризиками такого переформатування, вважаю, може стати порушення права доступу до правосуддя та можливість захистити свої права в судовому порядку, адже створення нових судів з формуванням нового суддівського складу може призвести до перерозподілу справ та слухання вже відкритих справ з самого початку.

На мою думку, для вирішення таких проблем варто зробити нові окружні суди правонаступниками районних судів з переходом суддів та продовженням розгляду справ, проте, зробити це механічним об’єднанням не вдасться. Перехідний період триватиме до 2022 року, тож маю надію, що процес таки буде продумано і налагоджено.

Роман ТИТИКАЛО, адвокат, кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України, керуючий Адвокатського бюро «Титикало та партнери», депутат Київської обласної ради

Джерело: видання “Юридична практика”

Роман Титикало: Бізнес нелегальних хостелів у столиці процвітає

Як відомо, попит породжує пропозицію. Сьогодні бізнес нелегальних хостелів у столиці процвітає. За декілька хвилин у мережі знайдеться безліч варіантів про здачу кімнат та ліжко-місць. Популярність такого типу житла й не дивна, адже його можна найняти на будь-який гаманець, починаючи від 60 грн за добу.

Звичайно, за такі кошти відвідувач не отримує номер класу люкс, а жити в одній кімнаті йому, скоріш за все, доведеться як з мінімум 4 сусідами.

І все б нічого, але під міні-готелі, гуртожитки та хостели підприємливі громадяни трансформують свої приватні квартири у житлових будинках, що спричинює неабиякий дискомфорт для мешканців та порушує їх права.

За підрахунками Всеукраїнської хостел організації, в Україні нелегально приймає відвідувачів від 400-450 хостелів, а одна квартира у багатоповерхівці може служити помешканням до 40 осіб. Незважаючи на чималу цифру, в українському законодавстві слово “хостел” так і залишається не визначеним.

Яскравий приклад на вул. Пушкінській, 5

Яскравим прикладом стала ситуація з міні-готелем у самому центрі Києва на вулиці Пушкінська, 5, який нелегально самоорганізвуався поруч з Київською міською радою в будинку, що відноситься до об’єктів культурної спадщини.

Сьогодні готель має назву Summit Apart Hotel. Проте ще декілька років тому на 3-му поверсі будинку це були дві окремі квартири, де у минулому році розпочали виконання будівельних робіт з їх переобладнання у міні-готель.  Було здійснено бетонування міжповерхових дерев’яних перекриттів, допущено втручання в несучі конструкції, а над житловими кімнатами сусідів розміщено санвузли, що є грубим порушенням ДБН.

На прохання мешканців дому я направив запити і скарги до Київського міського голови та інших компетентних органів, але жодних результативних дій не було вжито. Замість цього – органи вперто посилаються на не врегульованість законодавством правового статусу хостелів у житлових будинках.

Закон – усьому голова

На перший погляд, може здатись, що те, що не заборонено та не врегульовано законом, є дозволеним. Проте це не так. Що ж саме є незаконним у використанні звичайної квартири у житловому будинку у якості хостела?

Хоча в українському законодавстві і немає чіткого визначення цього поняття, є ряд статей, які констатують протиправність розгортання такого бізнесу у житлових будинках. Так, згідно зі статтею 383 ЦК України: “Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва”. Крім того, такий вид діяльності порушує Конституцію України, у якій у ч. 7 ст. 41 “використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі”. У даному випадку це стосується громадян, які страждають від тісного сусідства з такими закладами.

Якщо ж звернутись до Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, то у ст.7 можна знайти, що “до обов’язків співвласників належить, зокрема, дотримуватись правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм”. Ще одна опосередкована, але не менш важлива, невідповідність міні-готелів українському законодавству, адже чи може йти мова про дотримання санітарних норм, коли квартира розміром в 40 кв.м розміщує в собі до 40 осіб?

На щастя, сьогодні за схожими справами вже є достатньо позитивних судових рішень, відповідно до яких встановлено нецільове призначення приватної власності житлового фонду, обґрунтовано порушення норм цивільного та житлового законодавства, що суперечать нормам ДБН, а також порушення житлових прав інших мешканців житлового будинку. У більшості своїй суд зобов’язує власника припинити дії щодо використання квартири не за призначенням, а саме, під розташування “хостелу”, та привести квартиру у стан, придатний для постійного проживання однією сім’ї різного чисельного складу або однієї людини. Рішення за такими справами можна знайти за посиланнями:

Рішення 1, Рішення 2, Рішення 3.

Відповідно до державних будівельних норм перевести житлове приміщення у нежитлове можна, але воно має знаходитись на цокольному, першому та другому поверхах. Якщо ж квартира на третьому поверсі і вище, змінити її цільове призначення буде неможливо. Крім того, потрібно мати окремий вихід на випадок пожежі та згоду сусідів.

Прибутковий бізнес для одних, викликає занепокоєння та спричинює низку проблем для інших: постійна зміна мешканців, трафік, шум,  загострення криміногенної ситуації. Питання нелегально відформатованих хостелів у житлових будинках вже досягла свого апогею і потребує якомога швидшого вирішення зі сторони закону через розробку вимог до ведення такого бізнесу та заборону для тих, хто їм не відповідає. Верховна Рада, місцеві органи мають розуміти, що розгортання підпільних міні-готелів у житлових будинках – це не лише про дискомфорт постояльців, а, в першу чергу, про їх особисту безпеку.

Справа на Пушкінській, 5 доки залишається відкритою, але  маю надію, що місцева влада виконає свої обов’язки та захистить права та інтереси сусідів, які стали жертвами недобросовісних ділків!

Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери”, депутат Київської обласної ради у своєму блозі для Киеввласть.

Справа Андрія Вишневського закінчилась премогою у Верховному Суді

Справа Андрія Вишневського, екс-директора Координаційного центру з надання правової допомоги, закінчилась перемогою у Верховному Суді, інтереси якого представляв керуючий адвокатського бюро «Титикало та партнери» Роман Титикало.

Історія з дисциплінарним покаранням Андрія Вишневського розпочалася ще в липні
2015 року, якій передував його виступ на конференції у Верховному Суді України. Промова виступаючого містила власну оцінку професійного рівня української адвокатури та критику на адресу Національної Асоціації Адвокатів України (НААУ).

Так, на підставі скарги Голови Національної асоціації адвокатів України щодо висловлювань Андрія Вишневського у своєму виступі, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області відкрила дисциплінарне провадження та притягнула до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю Андрія Вишневського. Не погоджуючись з рішенням про позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю, Андрій Вишневський звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, який відмовив у задоволенні позовних вимог через необґрунтованість позову. Апеляційна інстанція залишила без змін рішення суду першої інстанції. Крім того, суди погодились з висновками дисциплінарної палати щодо порушення позивачем адвокатської етики.

14 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував рішення судів попередніх інстанцій та  визнав протиправним рішення КДКА, спираючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцію України, які гарантують позивачу право на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Ознайомитись з текстом постанови можна за посиланням.

29571129_196639737777586_1283997215184276535_n1467440_792566117529794_7952075080181390380_n