Верховний Суд: «Суду слід розрізняти факти та оціночні судження»

Справа, в якій інтереси позивача представляв керуючий адвокатського бюро «Титикало та партнери» Роман Титикало, завершилась перемогою у Верховному Суді.

Так, позивач звернувся до суду з позовом до Автора та інтернет видань про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем було поширено на веб-сайтах інтернет-видань недостовірну інформацію стосовно нього, яка не відповідає дійсності, є неправдивою та недостовірною. Ураховуючи наведене позивач просив суд визнати її недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації.

Суд першої інстанції позов задовольнив повністю, а суд апеляційної інстанції його змінив, задовольнивши лише частково та вказавши, що частина фраз є оціночними судженнями, а тому вони не можуть бути спростовані.

Верховний Суд з рішенням суду апеляційної інстанції не згодився та рішення апеляційного суду частково скасував (в частині вимог в яких було відмовлено в позові), а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції при цьому зробив такі доволі цікаві висновки:

«Апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, навівши оспорювань позивачем поширену відносно нього інформацію, формально і узагальнююче вказав, що вони є вираженням суб’єктивної думки і поглядів автора статей про особу Позивача та містять у собі виключно оціночні судження.

При цьому апеляційний суд: не дав окремо кожному із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також у їх взаємозв’язку належної правової оцінки; не зазначив, якими доказами, поданими відповідачами, ці обставини підтверджуються; якими доказами, поданими позивачем, вони спростовуються; не встановив, чи наведені в інформації обставини існували взагалі; не проаналізував чи можливо перевірити їх на предмет відповідності дійсності та чи вони фактичним твердженням;  фактично самоусунувшись від вирішення справи у цій частині та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»)».

З рішенням суду можна ознайомитись за посиланням.