Преса про нас
Серпень 02, 2019

АДВОКАТУРА СЬОГОДНІ ЦЕ “ЛЕБІДЬ, ЩУКА І РАК”, – РОМАН ТИТИКАЛО

Роман Титикало
керуючий АБ «Титикало та партнери»,
Заслужений юрист України,
правозахисник та публічний діяч

Питання ставив:
Головний редактор видання “Судовий репортер”
Шатній Олександр

Олександр:
Якими словами станом на зараз можна охарактеризувати адвокатуру в Україні?

Роман:
Як на мене адвокатура сьогодні – це «Лебідь, рак та щука». Це доволі широка спільнота людей, які в більшості один одного знають, але ця спільнота має багато сегментів та шарів, які між собою комунікують доволі важко. Є регіональні адвокатури зі своєю специфікою, є бізнес адвокатура, яка обслуговує великий бізнес. Є київська адвокатура. Є керівництво адвокатури, яке знаходиться дещо вище на їх думку і є приватно практикуючі адвокати та маленькі фірми.

Олександр:
Адвокатура є сильною чи слабкою інституцією? Вона є незалежною чи, все-таки, залежною? Якщо залежною, то на Вашу думку, від кого саме?

Роман:
Адвокати це свободолюбиві люди, які прагнуть завжди до свободи. Адвокатура, як будь-який суспільний інститут, від когось залежить, чи від чогось, але її можна впевнено назвати відокремленою від держави. Останніми роками  почала посилюватись залежність чи вплив на адвокатів зі сторони центральних «органів адвокатського самоврядування», які все більше і більше намагаються централізувати владу. І стати таким собі “Міністерством адвокатури”. Багато є прикладів, де адвокатів, які розділяють інші погляди притягують до відповідальності – справа Вишневського, справи Київських адвокатів. Питання не в тому, хто правий, а хто – ні, а питання в тому, що дисциплінарна функція використовується як засіб тиску на адвокатів. Те саме питання обов’язковості підвищення кваліфікації на сертифікованих Національною асоціацією адвокатів України семінарах, нове положення про ордери – які тепер будуть видавати через сайт НААУ централізовано. А постійні маніпуляції з реєстром адвокатів?

Олександр:
Якщо порівняти адвокатуру 10 років тому і зараз – де більш сильний інститут адвокатури – 10 років тому чи сьогодні? І які плюси-мінуси стану адвокатури на сьогоднішній день, на відміну від тогочасної?

Роман:
Якщо порівнювати адвокатуру 10 років тому і зараз (я практикую з 2007 року), то практикувати стало важче і дорожче – потрібно сплачувати щорічні внески, сплачувати ЄСВ. Присутнє постійне відчуття, що ти знаходишся під ризиком, що тебе випадково виключать з реєстру адвокатів – затемнять чи ще щось. Раніше було простіше – став адвокатом та практикуй. Нікому нічого не винний.

Відбулась певна централізація і вона не призвела до посилення захисту прав адвокатів, а призвела до того, що хтось почав на адвокатах заробляти. Зараз плюси це те, що в законі прописали певні гарантії – особливості проведення обшуку адвоката, відповідальність за ненадання відповіді на адвокатський запит тощо.

Олександр:
Можна сказати, що державні органи і адвокати є партнерами в процесі чи більш підходить поняття “закляті вороги”?

Роман:
Про партнерство сказати важко, це все дуже індивідуально – у кожного адвоката своя історія, але адвокат рідко сприймається як партнер – частіше як ворог.

Олександр:
Коли боротьба з корупцією була ефективнішою – до створення антикорупційних органів НАБУ, НАЗК, САП, ДБР чи сьогодні, коли вони існують? Чи виправдане те вливання коштів у вищеперелічені органи, якщо співставити ефективність діяльності і витрати на їх утримання?

Роман:
Звісно це буде моя оцінка, але я не чув щоб хтось домовився наприклад з НАБУ чи САП, тому думаю, що воно може працювати ефективно після створення антикорупційного суду, але поки результатів суспільство особливо не бачить і я теж.

Щодо НАЗК, то я цей орган сприймаю як орган політичної розправи – жодної декларації ефективно не перевірили, а протоколи про адмін правпорушення, які вони пишуть доволі часто, викликають сміх та подив.

ДБР, як на мене, це слідчий підрозділ ГПУ, який просто переназвали ДБР і назвати його некорупованим незалежним органом важко.

Олександр:
Зі збільшенням кількості адвокатів, в зв’язку з введенням обов’язкової наявності свідоцтва адвоката для участі в судових процесах, якість надання юридичних послуг з представництва в суді покращилась, чи достатньо було залишити обов’язковою участь адвоката лише в кримінальному процесі як це було раніше?

Роман:
Якість не змінилась, але ці зміни я вважаю правильними. Юрист СПД не ніс жодної відповідальності і не мав прописаних обов’язків на збереження таємниці тощо, тому вважаю ці зміни доречними.

Олександр:
Чи допомагає в роботі адвоката висвітлення в ЗМІ інформації про справу, чи все ж таки, від такого розголосу здебільшого стає гірше для адвоката, клієнта і для справи в цілому?

Роман:
Я вважаю інформування про роботу в ЗМІ є корисним – це фактично реклама що додає впізнаваності

Олександр:
Судова реформа – чи була вона взагалі чи просто відбулись “косметичні” зміни, а глибокої якісної реформи не було? На яких принципах вона повинна відбуватись, щоби бути якісною, щоб було легше працювати адвокатам?

Роман:
Вона особливо не відбулась, окрім Верховного Суду, до якого теж багато питань. Сказати, що він працює ефективно поки рано. Інші суди просто перешерстили – своїх залишили , зайвих прибрали.

Реформа має бути проведена шляхом підбору дійсно доброчесних судів, професіоналів з незаплямованою репутацією.

Зараз в судах просто ґвалт – справ багато, суддів мало, якість судочинства страшна!

Олександр:
“Діджіталізація” роботи адвоката – Електронний суд, ЄРАУ, відкриті реєстри і т.д. – що не так у функціонуванні електронної системи і чого не вистачає або що заважає?

Роман:
Вважаю що цей шлях невідворотний і ми по ньому маємо іти – електронний суд має працювати. Мої спроби направити позови в електронному виді вводять в ступор суд і він не знає як слухати та призначати справи.

Я переконаний, що адвокат в судах може виступати не виходячи з офісу – включили там монітор та вебкамеру в мене в офісі, ми виступили і розібрались. Судова влада має створити комп’ютерні програми, які допоможуть їм впорядкувати судову практику , що полегшить здійснення судочинства.